Чорноморський флот: 240 років ганьби та самозатоплення (ВІДЕО)
13 травня - це дуже сумнівна дата в історії чорноморського флоту. На московії вважають 13 травня 1783 року датою заснування флоту на Чорному морі. Саме в цей день в Ахтіарську бухту в Криму увійшли кораблі російської Азовської флотилії, що також ознаменувало здійснену тоді російською імперією анексію Криму та ліквідацію Кримського ханства як держави. Згодом до цих кораблів приєдналися ще й кораблі Дніпровської флотилії.
Але тут як раз є і перша історія ганьби чорноморського флоту як організованої російської воєнної сили. Справа у тому, що згадана вище Азовська флотилія була спочатку сформована ще Петром І під час Азовських походів 1695-1696 рр., потім збільшена у масштабах до цілого Азовського флоту. Та в 1711 році цей флот був ліквідований через повну поразку росії від Османської імперії на Пруті. Згодом була ще й Дніпровська флотилія під час російсько-турецької війні 1735-1739 рр., збудована аж у Брянську. Ця флотилія теж потім була повністю ліквідована через загальну відсутність успіхів росії у цій війні. І лише під час наступної війни російської та Османської імперій 1768-1774 рр. були створені нові флотилії на Азовському морі та на Дніпрі. Та у сучасній росії вирішили про це забути. І ось чому. Справа у тому, що всі ці флотилії XVIII століття формувалися на базі козацьких річкових та морських флотилій та традицій морських походів, хоча і підсилювалися регулярною військовою силою імперії. Та через козацький фактор у створенні та через відсутність великих успіхів росіяни про них не згадують, а ось розпочинати історію свого агресивного флоту саме з анексії Криму - це для них нормально.
Згодом чорноморський флот російської імперії брав участь у всіх війнах з Османською імперією. І лише в таких війнах, 1787-1791, 1806-1812, 1828-1829 та 1877-1878 рр. він мав певні успіхи - в основному за рахунок кращой організації, за рахунок особового складу, чисельної та якісної переваги.
Але і тут був один з двох випадків капітуляції російських кораблів - коли у травні 1829 р., вже на завершенні виграної росією чергової війни, фрегат чорноморського флоту "Рафаил" здався османській ескадрі. Важливо, що у ту війну російський чорноморський флот так і не зміг розбити турецький флот.
Далі - цікавіше. У 1830-1840-х чорноморський флот брав активну участь у остаточному колоніальному завоюванні росією Кавказу і, в тому числі, фізичному геноциді народу черкесів. У цей час політика імператора Миколи І стала причиною "почивання на лаврах" колишніх перемог, "запаморочення від успіхів" та дуже завищеного самопочуття як "жандарму Європи". На цьому фоні росія прогавила виток технічного прогресу. І коли у 1853 році росія спровокувала чергову війну з Османською імперією виявилося, що російський флот по всім параметрам випереджав турецький. І саме тому чорноморський флот під командуванням адмірала Нахімова спочатку блокував турецький флот у порту Синоп, а потім увійшов туди і знищив турецькі кораблі разом з містом. Це у західній пресі було подане під назвою "синопська різня", оскільки місто Синоп тоді згоріло вщент - і стало остаточним приводом для вступу у війну на стороні Османської імперії ще й Англії, Франції та П'ємонту. Коаліція фактично покарала росію за всі її спроби загарбати військовим шляхом лідерство у Європі.
І вже під час цієї війни виявилися ще дві речі. Російські адмірали, які були дуже хоробрі воювати проти турок, виявилися безпорадними та закляклими від страху, коли проти них вийшли флоти дійсно великих держав - Англії та Франції. На початку Кримської війни, наприкінці 1853 та на початку 1854 рр. співвідношення сил на морі дозволяло росіянам завдати союзникам досить чутливих ударів як у Чорному, так і у Балтійському морях. Але російські адмірали перелякалися до усрачки і не вийшли в море. А потім було вже пізно - оскільки вітрильний флот російської імперії виявився повністю відсталим - адже значна кількість кораблів Англії та Франції були вже паровими і не залежали від вітру, та мало того, саме у цій війні були застосовані перші броненосці. І саме тому з 10 вересня 1854 року чорноморський флот затопив себе сам - моряки пішли воювати на бастіони Севастополя.
Наступна війна 1877-1878 рр. проходила під знаком кількісної та якісної переваги броненосного флоту Османської імперії над щойно відновленим російським флотом. Але тут чи не єдиний раз росіяни наважилися на активні операції - за рахунок застосування новітніх на той час технологій з мінами та торпедами.
У російсько-японській війні чорноморський флот не приймав участі. І це стало причиною того, що як раз з середини травня 1905 року саме чорноморський флот залишився найбільшою морською силою російської імперії. І саме ця морська сила двічі збунтувалася - на броненосці "Потьомкін" та згодом у Севастополі на крейсері "Очаків".
Під час Першої світової війни російський флот на Чорному морі спочатку мав тотальну чисельну та якісну перевагу над турецьким флотом. Але навіть тоді російські адмірали дуже боялися турецького десанту десь біля Одеси. А після того, як до турецького флоту увійшли два німецькі кораблі - лінійний крейсер "Гебен" та легкий крейсер "Бреслау", то російський флот лише зрідка наважувався на операції. Адже цей "Гебен" був один сильніший та швидший за будь-який російський броненосець - і тому росіяни могли протидіяти одному цьому крейсеру лише всім флотом. Навіть те, що було збудовано аж три лінійних кораблі дредноутного класу, не змінило ситуацію - "Гебен" залишався "хазяїном" Чорного моря. А росіяни втратили новітній лінкор "Імператриця Марія", який восени 1916 року вибухнув прямо у Севастополі - то була чи диверсія, чи власне розгільдяйство російських моряків.
Власне, коли "закінчилася" російська імперія, з нею "закінчився" і чорноморський флот. Та його частина, яка "не бажала" у 1918 році залишатися під прапором України, втекла до Новоросійська, а потім 18 червня 1918 року самозатопилася - і це було друге самознищення чорноморського флоту.
Відновлений у 1920-х рр. чорноморський флот вже радянського союзу на 1941 рік мав 1 лінкор, 5 крейсерів, 17 есмінців та 47 підводних човнів проти всього 4 румунських есмінців та пари підводних човнів. Але він зазнав нищівної поразки від німецької авіації та легких сил німецького флоту, один з крейсерів, "Червона Україна", був розстріляний артилерією прямо у Севастополі. Потім, незважаючи на перевагу в силах, чорноморський флот не впорався з забезпеченням оборони Севастополя. А наприкінці оборони міста командувач чорноморського флоту адмірал Октябрьський ганебно втік, залишивши кілька десятків тисяч захисників Севастополя на загибель і полон. Згодом, після осені 1943 року, коли Німеччина вже зазнала стратегічної поразки, великим кораблям чорноморського флоту було заборонено брати участь у бойових діях через ризик їх знищення.
І вже 1955 року сталася одна з останніх ганебних сторінок історії чорноморського флоту - загибель від вибуху дінкору " Новоросійськ", до речі трофею від Італії, збудованого ще до Першої світової, потім модернізованого корабля. І такий дуже старий лінкор у 1955 році був найсильнішим кораблем всього СРСР.
Ну к сучасний чорноморський флот російської педерації , навіть підсилений кораблями з інших флотів, не зміг нічого зробити проти України, яка і військового флоту, загалом, не має. Десант росіяни висадити не спромоглися. Утримати захоплений острів Зміїний вони не змогли. Вони втратили свій найсильніший корабель у Чорному морі крейсер "Москва". Вони втратили ще багато інших кораблів. Вони виявилися безпорадними перед атаками маленьких безпілотників. І тому втекли з Севастополя. І єдине що може зараз російський чорноморський флот - це вночі по злодійськи стріляти ракетами по українським містам, вражаючи житлові будинки.
