Оперативна обстановка війни в Україні у травні (ВІДЕО)

Все можна побачити у нашому відеоогляді.

Про фронт

Загальна ситуація на фронті від Харкова до Херсона весь цей час була майже скрізь стабільною, дійсно активні події відбувалися лише під Бахмутом.

Бахмут дійсно став українським Верденом, але ще не став Сталінградом. Ось чому. Битва під Верденом 1916 року знекровила німецьку армію, що кілька місяців безуспішно штурмувала це місто-фортецю, не стала катастрофічною на той момент для обох армій. Але німці надовго відмовилися від наступальних операцій. Так і тепер - росія знекровлена під час майже 9-місячного піхотного штурму Бахмута, росія втратила наступальний потенціал остаточно. Але це ще не так, як було під Сталінградом, де німецьку армію, яка штурмувала місто і так і не змогла повністю його взяти, повністю оточили і знищили.

Але якщо ми подивимося на події під Бахмутом протягом останнього місяця, то побачимо, що ядро штурмуючих місто російських частин - "вагнери", повністю знекровлені і, хоча і взяли під контроль більшу частину Бахмуту, наступати далі не можуть. В той же час ЗСУ ведуть досить успішні наступальні дії по флангах від Бахмуту, що дозволило вже українським частинам взяти у напівоточення це зруйноване місто та поставити його та шляхи забезпечення росіян під вогневий контроль. В той же час українські війська продовжують утримувати невелику частину Бахмуту на південному заході. Ситуація докорінно змінилася - якщо навесні, у березні та квітні, саме ЗСУ захищали Бахмут у напівоточенні, то зараз вони поступово відступили у самому місті і повернули втрачені позиції на флангах. Тобто, створені всі передумови для того, щоб перетворити Бахмут для росіян на Сталінград - тобто оточити там те угруповання, яке знаходиться саме у місті. 

Саме зараз росіяни здійснюють ротацію своїх частин у Бахмуті. "Вагнери", точніше те, що від них залишилося, виводяться з фронту взагалі. Натомість у місто заходять російські частини з так званих "ПВК міноборони", тобто такі ж найманці, але маловмотивовані, гірше оснащені та гірше навчені. Регулярні війська росія саме в Бахмут не вводить. 

І як раз ситуація, коли росіяни у Бахмуті перебувають під вогневим контролем у напівоточенні і в таких умовах замінюють там війська - з "штурмовиків" на тих, хто буде тримати оборону, це можливість, підкреслюю, для ЗСУ завдати удару, оточити та ліквідувати росіян. 

На інших ділянках фронту росіяни скрізь намагаються посилити свої оборонні споруди та не ведуть активних дій. Хоча якісь бої йдуть в районі на схід від Куп'янська та в районі Авдіївки.

Білгородська народна республіка

За травень і початок червня війна перейшла вже на територію росії. І зробили це дві організації самих росіян - "Російський добровольчий корпус" та легіон "Вільна росія". Спочатку вони здійснили стрімкий рейд через кордон у Білгородську область до містечка Грайворон. А ось прямо зараз йдуть бої за прикордонне місто Шебекіно. Мешканців росіяни частково евакуювали, з цим у них проблеми, у місті немає місцевої влади та поліції, процвітає мародерство. Саме Шебекіно, до якого ще не дійшли всі ці "легіонери", масово обстрілює сама ж російська армія. 

Все це показало кілька важливих речей.

По-перше, серед росіян є сили, здатні активно виступати проти путінського режиму, а не лише базікати за кордоном чи в соцмережах.

По-друге, кордон росії, незважаючи на укріплення, дуже легко проривається відносно невеликими силами, які майже не мають важкого озброєння.

По-третє, у росії уздовж кордону з Україною приблизно від Харкова до стику з кордоном білорусі взагалі немає значних сил, які здатні відбити навіть легкий кавалерійський наскок.

По-четверте, зеркально відтворена ситуація 2014 року, коли росія створила, так би мовити, "проксі-сили", ввела їх на територію України з офіційними заявами "їхтамнєт". Тут загалом те ж саме - на територію росії увійшли частини, укомплектовані громадянами росії, які, у більшості, оснащені трофейним ж російським озброєнням. І Україна на офіційному рівні дійсно не має до цього жодного відношення окрім того, що впустила зі своєї території на територію росії самих же росіян, які російською ж зброєю воюють проти путіна. 

На фоні активного протистояння різноманітних гілок влади, векторів сили між собою у самій росії - наприклад того ж Пригожина проти міністра нападу Шойгу, Пригожина проти кадирівців з публічним "забиванням стрілок" - все це дійсно може стати передчуттям громадянської війни як основної причини майбутнього повного розпаду рахітської федерації і закріплення таким чином остаточної перемоги України.

Повітряний наступ

З самого початку травня росіяни здійснюють майже кожної ночі повітряні ракетно-дронові удари по Україні. Застосовуються у різних комбінаціях крилаті ракети з стратегічних бомбардувальників та кораблів, балістичні і навіть аеробалістичні гіперзвукові ракети, тактична авіація і ударні дрони-камікадзе.

Майже завжди головною ціллю російських ударів стає Київ. І тут ППО, посилена західними комплексами, в тому числі Patriot, активно протидіє і має результат у 90-100% знищених повітряних цілей. Причому саме у Києві найчастіше збивається взагалі все, що туди запускають росіяни.

Показовим став удар 16 травня, коли були збиті відразу всі 6 аеробалістичних гіперзвукових ракет "Кинджал" - тих, про які сам путін казав, що це ультимативна зброя, перешкодити їй немає зовсім ніякої можливості.

Потім 29 травня росіяни вдарили по Києву 11-ма ракетами "Іскандер" - і всі вони були збиті.

В ніч на 29 травня був наймасовіший комбінований удар по Києву - і було збито 37 крилатих ракет та 29 ударних дронів.

28 травня, у день Києва, росіяни випустили на Київ 54 дрони, з яких 52 було збито над столицею. 

Якихось результатів росіяни добиваються лише тоді, коли цілять кудись у інші міста, де ППО поки що слабша, ніж у Києві. 

Одночасно ми бачили, що все частіше "невідомі" безпілотники атакують різноманітні логістичні та промислові об'єкти на росії - від Краснодару до Москви. Внаслідок цього горять нафтопереробні, хімічні та інші заводи, логістичні центри. І навіть відбувся наліт "невідомих" дронів безпосередньо на москву. 

Почалися ракетні удари по російським військовим базам на окупованих територіях - у Луганську, Маріуполі, Бердянську, Генічеську, Джанкої та інших. Вони завдаються на відстані від 100 до 200 км від лінії фронту і досить успішно. І це поза межами дальності установок HIMARS зі звичайними ракетами чи комплексів "Точка-У". 

І тут ми бачимо, що українська ППО має дуже добрі результати одночасно проти високоточних балістичних і гіперзвукових ракет, проти крилатих ракет та проти ударних безпілотників-камікадзе. А ось російська ППО, яка піарилася як найкраща у світі, нездатна протистояти ані невеличким безпілотникам, ані оперативно-тактичним ракетам.

Ситуація у Чорному морі

Тут треба розділити власне війну на морі та політичне протистояння навколо судноплавства до портів Одеської області через "зерновий коридор".

Ще на початку травня головні ударні сили російського чорноморського флоту ганебно відступили зі своєї головної бази Севастополя до "трикутника" Новоросійськ - Керч - Феодосія. Вони це зробили під постійним тиском українських безпілотників, які зробили базування росіян у Севастополі небезпечним та дуже для них ризикованим. Там залишилися, по суті, лише старі кораблі та ті кораблі, які ремонтуються.

24 травня у відкритому морі, відносно неподалік від Босфору, успішним ударом морських безпілотників був уражений розвідувальний корабель російського чорноморського флоту "Іван Хурс". Як мінімум один такий безпілотник був уражений росіянами, але ще один наздогнав ціль та врізався у корму "Івана Хурса" з лівого борту. Пошкоджений корабель наступного дня привели на буксирі у Севастополь та поставили на ремонт - хоча перед цим росіяни на рівні міністерства нападу офіційно заявляли про успішне відбиття атаки та відсутність пошкоджень.

Саме тому, на фоні цих поразок, росіяни просто вигадали історію про, начебто, знищення українського корабля. Вони також офіційно на рівні міністерства нападу казали, що 29 травня у порту Одеси уразили "ракетно-дроновим" ударом десантний корабель "Юрій Олефіренко", від чого на ньому почалася пожежа, здетонував боєкомплект, після чого корабель затонув. Начебто, тому що за супутниковими знімками цей корабель виконує задачі у іншому районі Чорного моря. А характер звуків роботи ППО та єдиного вибуху в Одесі в ніч на 29 травня показує, що це дійсно був всього один збитий дрон неподалік від порту - і все.

Перед цим росія на початку травня майже повністю припинила роботу "зернового коридору" - у вигляді відсутності інспекцій суден зі свого боку. 17-18 травня після чергового раунду перемовин між Україною, ООН і Туреччиною з одного боку та ООН, Туреччиною і росією з іншого - роботу "коридору" поновили, але лише з двох портів - Одеси та Чорноморська. Порт Південний залишається фактично заблокованим, росіяни вимагають в обмін на його розблокування відновити прокачку аміаку по аміакопроводу Тольятті - Одеса. Ця поступка стане для України геополітичною невдачею та створить можливість для масштабної техногенної катастрофи у разі пошкодження цього аміакопроводу під час бойових дій. 

Станом на початок червня росіяни ж взагалі погрожуть знову вийти з "зернових угод". У США ж вважають це фактичним піратством з можливістю адекватної відсічі піратам - аж до знищення піратських кораблів, піратських літаків чи піратських ракетних установок, що перешкоджають судноплавству.

Тому тут не переймаймося. З одного боку, не віримо російським фейкам, але ставимося обережно до їх погроз. А взагалі чорноморський флот росіян не просто зазнав стратегічної поразки, а може у будь-який момент перетнути межу, бути визнаний піратами - зі всіма тими наслідками, які випадають на долю піратів. Адже їх просто знищують.

Про підтримку України

За травень відбувся значний прогрес у постачанні танків та важкої бронетехніки. Україна вже має, за словами міністра оборони, не менше 60 танків Leopard 2 та всі або майже всі 28 обіцяних британських Challenger 2. Україна вже отримує значну кількість важких БМП зі США - "Бредлі" та зі Швеції - CV-90. Німеччина обіцяє пришвидшити постачання великої партії з майже 180 танків Leopard 1, з якиз перші 100 будуть до кінця червня. Італія та інші держави активно передають самохідні артилерійські установки. Українські танкісти вже навчаються на американських танках Abrams - це 31 танк з першої обіцяної партії, яка, гадаю, стане лише першою і далеко не останнью.

За травень відбувся принциповий перелом у постачанні літаків. Досягнуто домовленостей про передачу Україні винищувачів F-16, спочатку від Нідерландів та Данії загальною кількістю до 48 одиниць, це 4 повноцінні ескадрильї. І це лише початок, загалом Україна може отримати ще більше F-16. Ведуться перемовини про надання невеликими партіями шведських винищувачів Gripen та європейських Eurifighter Tyfoon.

Україна вже отримала перші дійсно далекобійні ракети від Заходу - це британські авіаційні ракети Storm Shadow з дальністю від 280 до 560 км. І ними вже завдають точкових ударів з тих літаків, які є, по базам окупантів - це я як раз про згадані вище удари по окупантам в Луганську, Маріуполі, Бердянську, Генічеську та Джанкої. За британцями слово взяли і німці з планами надати далекобійні протибункерні ракети Taurus з дальністю до 500 км. Тобто, "табу" на постачання далекобійних ракет зняте, це постачання відбувається. На черзі - постачання далекобійних ракет до установок HIMARS.

Загалом США та країни Європи перейшли три стадії підтримки України. Спочатку вони працювали для того, щоб не дати Україні зазнати швидкої поразки. Потім допомога вийшла на наступний рівень - не дати росії перемогти на полі бою. І зараз йде вже третій рівень - забезпечити перемогу України над росією.

Саме тому диктатор росії офіційно визнаний військовим злочинцем за рішенням міжнародного кримінального суду і підлягає арешту у будь-якій країні, яка підписала Римський статут. І хоча на росії намагаються не зважати на це уваги, путін стрімко скасував всі візити за кордон - його не було на інаугурації знову обраного президентом Туреччини Ердогана, його не буде на самміті БРІКС у Південній Африці. Тобто, путін боїться виїхати навіть в ті країни, які досі підтримують ті чи інші стосунки з росією. Натомість міністр так званих іноземних справ росії лавров активно шукає союзників серед найбідніших країн Африки. Тепер для росії є дипломатичним успіхом підписання якоїсь угоди з Угандою чи Бурунді.

Про контрнаступ

Україна готова до контрнаступу. Про нього багато пишуть. Про нього багато кажуть. Я скажу лише одне - він буде успішним для України, як мінімум, на оперативному рівні. Він буде раптовим і несподіваним для росіян, які його чекають - я маю на увазі місце та час. І росіяни ризикують або втратити великий шмат окупованих територій, як мінімум, або їх фронт взагалі розвалиться. Тобто, для росіян успіхом буде просто втратити свої позиції, наприклад, у Донецькій, Луганській чи Запорізькій областях і не бути розгромленими взагалі.