Альтернативні переправи через Дніпро: уряд готує план порятунку Києва від транспортного колапсу
Хоча запас міцності київських мостів дозволяє витримати атаки дронів без фатальних руйнувань конструкцій, навіть тимчасове перекриття руху через пошкодження загрожує місту масштабним логістичним паралічем. Прикметно, що пошук безпечних шляхів сполучення між берегами має глибоке історичне коріння — ще у період з 1939 по 1950 роки у Києві намагалися реалізувати грандіозний проєкт будівництва підводних залізничних тунелів.
У жовтні 2026 року урядовці озвучили наміри щодо розробки та облаштування альтернативних шляхів сполучення між правим та лівим берегами Дніпра у Києві.
Зокрема, планується організація понтонних мостів, насипних дамб та поромних переправ. Було сказано і про можливість збудувати тонель під Дніпром.
Така ініціатива стала прямою відповіддю на інтенсифікацію російських атак, які дедалі частіше фокусуються на логістичних артеріях та мостових переходах столиці. Мета країни-агресора є цілком очевидною — максимально ускладнити транспортне сполучення в багатомільйонному місті, розділеному широкою річкою, щоб порушити звичний ритм життя цивільного населення та створити перешкоди для забезпечення обороноздатності регіону.
Капітальні мости Києва проєктувалися з величезним запасом міцності, розрахованим на надзвичайно високі навантаження. З огляду на це, прямі влучання дронів-камікадзе навряд чи здатні призвести до обвалу опор чи критичних незворотних руйнувань несучих конструкцій.
Проте головна небезпека полягає в іншому: навіть поверхневі пошкодження дорожнього полотна або вимушене перекриття руху на час ліквідації наслідків ударів миттєво спровокують у столиці абсолютний транспортний колапс. Саме для того, щоб уникнути повного паралічу міської логістики, держава змушена превентивно готувати проєкти понтонних, поромних чи інших тимчасових переправ.
Історія свідчить, що проблема вразливості наземних мостів перед атаками з повітря постає перед керівництвом не вперше. У цьому контексті варто згадати надсекретний інфраструктурний проєкт побудови залізничних тунелів під руслом Дніпра, який намагалися реалізувати з 1939 по 1950 роки. Усвідомлюючи стратегічну загрозу від ворожої авіації, тодішні інженери розпочали масштабне будівництво двох підводних артерій на півночі та півдні Києва (залишки яких і сьогодні відомі як «кесони» на Оболоні та Жуковому острові).
Схожий проєкт, до речі, радянська влада реалізувала у 1930-х рр. у Хабаровську. Там через розташування залізничного мосту через річку Амур безпосередньо біля кордону і його вразливості від артилерійських обстрілів після окупації північного Китаю Японією, таки було збудовано підводний тонель.
Хоча через зміну військових доктрин і колосальну вартість той історичний проєкт так і не був завершений, сьогоднішні реалії війни знову змушують державу повертатися до питання альтернативного та безперебійного сполучення між дніпровськими берегами.
