Одеса: тролейбусний маршрут №1 - як він залишився на сторінках історії
Сьогодні тролейбусний маршрут №1 в Одесі існує переважно як історична згадка та тимчасово втрачена транспортна артерія у центрі міста.
Його регулярна робота була раптово зупинена 4 грудня 2019 року після трагічної пожежі у Одеського коледжу економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу на вулиці Троїцькій, який був розташований в історичному будинку Асвадурова. Після того, як рух тролейбусів вулицею Троїцькою було припинено зовсім внаслідок демонтажу контактної мережі біля руїн будівлі коледжу, більш важливий для міста маршрут №7 було перенаправлено на одну з кінцевих маршруту №1 по його трасі - відповідно, "одиницю" "тимчасово-постійно" закрили.
Незважаючи на те, що з моменту трагедії минуло вже багато років, відновлення повноцінної роботи маршруту так і не відбулося, і він досі не повернувся до розкладу міського електротранспорту.
Історія цього маршруту розпочалася фактично 7 листопада 1945 року, що зробило його першою лінією тролейбусного сполучення в місті. Хоча будувати першу тролейбусну лінію в Одесі почали ще до Другої світової війни, але це окрема історія. У день свого відкриття він з'єднав залізничний вокзал із центром міста.
Траса першої лінії пролягала від Привокзальної площі вулицею Італійською (на той час — вулиця Пушкінська), далі тролейбуси повертали на вулицю Дерибасівську, проїжджали через Соборну площу (тоді — площа Радянської Армії) та по вулиці Кіри Муратової (Льва Толстого) прямували до площі Менделе Мойхер-Сфоріма (тоді — площа Льва Толстого). З плином десятиліть, адаптуючись до змін в організації дорожнього руху, трасування маршруту неодноразово коригувалося. Коли вулицю Дерибасівську зробили пішохідною, з 1984 року маршрут перенесли на сусідню вулицю Ніни Строкатої (у той період — вулиця Рози Люксембург), а згодом — на вулицю Троїцьку (тоді — вулиця Ярославського). До цього на період будівництва підземних переходів на розі Дерибасівської і Преображенської маршрут було тимчасово поділено на дві частини (від вокзалу до Грецької площі та від вулиці Новосельського до площі Мойхер-Сфоріма. Також з 1974 року, поки будували підземні переходи на Привокзальній площі, тролейбуси курсували до парку Шевченка.
У своїй останній конфігурації перед закриттям маршрут працював за зручною схемою, яка враховувала запровадження одностороннього руху в центрі з 1 вересня 1997 року: від вокзалу тролейбуси рухалися вулицею Італійською (на той момент ще вулиця Пушкінська), потім повертали на Троїцьку і доїжджали до площі Менделе Мойхер-Сфоріма (тодішня площа Льва Толстого), а у зворотному напрямку курсували по вулиці Троїцькій та поверталися до вокзалу вулицею Рішельєвською (яка в радянські часи носила назву вулиця Леніна). Єдиною зміною тоді стала ліквідація руху тролейбусів через Грецьку площу 2005 року.
Але після продовження тролейбусного маршруту №7 до центру Одеси, до тодішньої площі Льва Толстого з 1 грудня він став повністю дублювати маршрут №1.
Маршрут №1 відновили лише 30 січня 2019 року, коли маршрут №7 почав ходити до кінцевої на Новосельського - по Новосельського, Троїцькій і Канатній. Відповідно, знову виникла необхідність в тролейбусному сполученні за історичною трасою "одиниці".
За весь час існування першого маршруту на ньому встигли попрацювати практично всі типи рухомого складу, які коли-небудь експлуатувалися в Одесі, що робило його своєрідною живою вітриною розвитку міського електротранспорту. Першовідкривачами лінії були довоєнні машини ЯТБ-4, на зміну яким у 1950-х роках прийшли більш масові та надійні МТБ-82. Згодом епоха змінилася місткими ЗіУ-5, а потім і легендарними ЗіУ-9, які на багато десятиліть стали основою парку. У роки незалежності на маршрут вийшли вітчизняні тролейбуси, а з 2009 року перші в Одесі низькопідлогові тролейбуси Тролза-5265 "Мегаполіс". Перед самим припиненням руху у 2019 році пасажирів обслуговували вже переважно сучасні низькопідлогові машини, зокрема Тролза-5265 "Мегаполіс", іноді білоруські БКМ-321 та українські Богдан Т70117, які пропонували абсолютно новий рівень комфорту з кондиціонуванням та електронними системами інформування.
Історичне значення першого маршруту для Одеси є справді фундаментальним, адже саме з нього розпочався відлік ери сучасного тролейбусного сполучення в місті. Запущений у складний повоєнний час, цей маршрут став яскравим символом відродження міської інфраструктури та поступового переходу від домінування трамваїв у тісних центральних провулках до більш місткого, маневреного та тихого виду громадського транспорту. Протягом майже 75 років безперервної роботи "одиниця" була не просто зручним способом дістатися від вокзалу до історичного центру, а невіддільною частиною щоденного міського ритму. Відновлення цього маршруту в майбутньому могло б стати не лише логістично виправданим кроком для покращення транспортного сполучення, а й важливим актом збереження унікальної транспортної спадщини міста.
