Як чорноморський флот росії підняв прапори України
29 квітня 1918 року стало знаковою датою в історії України: цього дня кораблі чорноморського флоту, що базувалися в Севастополі, вперше підняли українські синьо-жовті прапори. Ця подія символізувала встановлення контролю Української Народної Республіки (УНР) над флотом і стала важливим кроком у розбудові української державності.
Після проголошення УНР у 1917 році та підписання Брест-Литовського мирного договору в лютому 1918 року, Україна отримала міжнародне визнання - але майже виключно з боку блоку Центральних держав, які дещо згодом зазнали поразки у Першій світовій війні..
Однак чорноморський флот, який формально належав Російській імперії, залишався осередком політичної боротьби між більшовиками, українськими силами та іншими групами. Більшість особового складу флоту складали українці, які підтримували ідею українізації флоту. За даними історика Ярослава Тинченка, ще наприкінці 1917 року на кораблях почали формуватися українські ради, які виступали за приєднання до УНР.
У квітні 1918 р. військові підрозділи УНР під командуванням полковника Петра Болбочана встановили контроль над Кримом і Севастополем - головною базою чорноморського флоту.
22 квітня 1918 року новий командувач чорноморського флоту контр-адмірал Михайло Саблін наказом по флоту оголосив, що "всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки".
29 квітня 1918 року німецькі війська знаходяться всього за 10 верст від Севастополя, від них надходить вимога визнати чорноморським флотом владу української держави та підняти її прапори в обмін на припинення наступу. Цю пропозицію більшовики, які тоді мали владу у місті, трактували як наказ здати флот і намагалися налаштувати команди кораблів боротися до останнього снаряда, щоб потім відступити до Новоросійська. Але перемогли здорові українські сили, завдяки яким контр-адмірал Михайло Павлович Саблін, який раніше командував флотом, погодився знову очолити його.
Штабний корабель флоту старий броненосець "Георгій Побєдоносець" піднімає сигнал "Вступив у командування українським Чорноморським флотом". Після цього відбувається довгоочікувана подія: 29 квітня о 16.00 на переважній більшості кораблів флоту піднімаються українські прапори. Того ж вечора по радіо Києву передають: "Брати…! Цього числа Севастопольська фортеця та флот, що знаходиться в Севастополі, підняли Український прапор. Контр-адмірал Шаблін. 29 квітня".
29 квітня 1918 року командувач флоту Саблін, який симпатизував українському руху, наказав підняти синьо-жовті прапори на всіх кораблях і в Севастопольській фортеці. За спогадами учасника подій, капітана 2-го рангу Володимира Руденка, того дня о 16:00 на лінкорі "Воля" та броненосці "Георгій Побєдоносець", крейсерах "Пам’ять Меркурія" і "Кагул", а також на більшості есмінців замайоріли українські прапори. У Севастополі на всіх гарматних батареях і фортечних спорудах також було піднято прапор УНР. На кораблях і в місті звучав гімн "Ще не вмерла Україна", а особовий склад складав присягу на вірність УНР.
Ось як згадував це безпосередній учасник тих подій, старший лейтенант Військово-морського флоту Української Народної Республіки Святослав Шрамченко: "Це було 29 квітня 1918 р. Був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував як дзеркало. В год. 16 флягманський корабель Чорноморської фльоти, лінійний корабель "Юрій Побідоносець" з наказу команданта фльотою підніс сигнал: "Фльоті підняти український прапор!". Опали червоні плахти. На більшості кораблів почулася команда "Стати до борту". На цю команду по старому, як це було в боєвій Чорноморській фльоті, не розбехтаній ще революцією, стали моряки здовж борту лицем до середини корабля. "На прапор і гюйс — струнко!" "Український прапор піднести!" І під сурму і свист підстаршин-моряків злетів угору український прапор. "Розійтись!" Разом з командою заграли сурмачі. Майже на цілій фльоті Чорного моря залопотіли в повітрі великі жовто-блакитні полотнища."
Підняття українських прапорів стало символом визнання флоту частиною УНР і демонстрацією її суверенітету на Чорному морі. Але слід зазначити, що саме 29 квітня у Києві внаслідок перевороту влада перейшла від уряду УНР до гетьмана Павла Скоропадського, який заснував іншу форму української державності і взяв на себе всю повноту влади.
Того дня до флоту України приєдналися близько 50 кораблів, включно з лінкорами, крейсерами та есмінцями, що складало більшу частину боєздатного флоту. Це дало Україні можливість контролювати морські шляхи та захищати південні кордони.
Проте ця подія викликала різку реакцію більшовиків, які намагалися зберегти контроль над флотом. Частина кораблів, які відмовилися підкорятися УНР на чолі з лінкором "Свободная Россия", відійшла до Новоросійська під командуванням більшовицьких сил. Незабаром після цього, у травні 1918 року, німецькі війська, які підтримували УНР за умовами Брест-Литовського договору, увійшли до Криму, що змінило баланс сил у регіоні. Українські кораблі у Криму та Одесі перейшли під контроль німців, після поразки Німеччини і Центральних держав - під контроль Антанти, потім були передані білогвардійцям. Ті ж кораблі, що опинилися під контролем більшовиків - були затоплені біля Новоросійську у червні 1918 о.
Подія 29 квітня 1918 року стала важливим моментом в історії українського флоту, продемонструвавши прагнення моряків до незалежності та єдності з УНР. Вона підкреслила значення Чорноморського флоту для української державності, хоча через складну політичну ситуацію того часу контроль над ним був нетривалим. Цей день залишається символом боротьби України за свою морську ідентичність.
