Залізничні пасажирські перевезення на державне замовлення: прогнози і можливі проблеми
Тривалий час у публічному просторі тривала дискусія - хто має компенсувати залізниці частину збиткових тарифів? До цього часу пасажирський сектор субсидувався за рахунок корпоративного бюджету - збитки покривалися від прибутків отриманих з вантажних перевезень.
Чотири роки поспіль залізниця втрачає обсяги вантажоптоків і прибутки. Утримання пасажирської вертикалі стало непосильним і вже у 2025 році гостро відчувалася криза недофінансування.
Рішення Уряду про впровадження PSO для "Укрзалізниці", можна сказати, стало революційним. Ця модель фінансування перевезень має стабілізувати фінансовий баланс компанії і створити для пасажирів, своєрідну гарантію транспортного обслуговування. Тобто, таке явище як “збитковий поїзд” має зникнути. Для пасажирів - це добра ознака, але на практиці все залежить від пріоритетів управлінської ланки.
Ключова теза із заяви Мінрегіонбуду: “У 2026 році державне замовлення на пасажирські перевезення становить 16 млрд грн. Ця сума покриває всі основні напрямки, куди сьогодні можна доїжджати залізницею. Замовляючи послуги з перевезень, держава й контролюватиме повноцінне виконання цього замовлення”.
Як це змінить ситуацію для пасажирів?
Основна перевага PSO - це збереження тарифів економ-класу.
Доступ до залізничних послуг має не лише зберегтися в існуючих обсягах, але й розширитися. Адже держава бере на себе фінансування “соціальної послуги” і залізниця повинна переглянути попередні рішення про скасування поїздів і т.п. Так має бути в ідеальному розумінні, але практичні наслідки залежать від спільних рішень замовника (держави) і залізниці.
Так чи інакше, "Укрзалізниця" має переглянути підхід до формування маршрутів (географія, зупинки і т.д.) адже пряме фінансування державою перевезень відкриває можливості для ширшого доступу населення до послуг залізниці. Інакше рішення щодо впровадження PSO стане звичайним вливанням коштів у залізницю без суттєвих якісних змін для пасажирів.
Для розуміння системи PSO, як вона працює у класичному варіанті. Це механізм, за якого держава або місцева влада замовляє у транспортної компанії перевезення, які є соціально важливими, але економічно збитковими.
Держава (замовник) визначає маршрут, частоту рейсів та вартість квитка. Держава покриває різницю тарифів.
Існують дві моделі контрактів PSO.
Модель Gross Cost - перевізник отримує від замовника фіксовану плату за кожен виконаний рейс або кілометр пробігу.
Модель Net Cost - держава лише покриває прогнозовану різницю між витратами та доходами.
