Рейтинг безбар'єрності українських міст: які позиції займає Одеса та її транспорт

Міністерство розвитку громад та територій спільно з Міністерством соціальної політики презентували рейтинг міст-обласних центрів за рівнем фізичної безбар'єрності. Головною метою дослідження стала оцінка розвитку безбар'єрного міського середовища, доступності транспорту, відкритості інформації, а також залучення осіб з інвалідністю до процесів ухвалення рішень. Для розрахунку використовувалася спеціальна методологія: для кожного з семи показників формувався окремий індекс, де значення більше 1 означало результат вищий за середній серед усіх міст, а менше 1 — нижчий за середній.

Одеські показники за обсягами фінансування безбар'єрності

Важливим критерієм оцінки стало фінансування заходів фізичної безбар'єрності з міського бюджету протягом 2020–2025 років. За цим показником Одеса увійшла до п'ятірки лідерів серед досліджуваних українських міст. Індекс міста у цій категорії склав 1,51, що свідчить про рівень фінансового забезпечення, який перевищує середні показники по країні. Вищі обсяги фінансування, згідно з рейтингом, продемонстрували лише Харків (7,79), Вінниця (3,56), Львів (2,74) та Полтава (1,91).

Доступність громадського транспорту: проблемна зона

Попри високі показники фінансування, частка безбар'єрного транспорту для маломобільних груп населення в Одесі залишається на низькому рівні. У рейтингу за показником доступності транспорту Одеса отримала індекс 0,44, що є суттєво нижчим за середнє значення. Аналогічний показник зафіксовано в Тернополі. Для порівняння, міста-лідери у цій категорії продемонстрували значно вищі результати: Кропивницький отримав індекс 2,78, Луцьк — 2,17, а Львів — 2,06.

Зараз в Одесі досить значна частина громадського транспорту може вважатися зручною для маломобільних пасажирів - людей з обмеженими можливостями, в тому числі на візках, також для мам з дитячими візками та для пасажирів похилого віку.

Переважна більшість тролейбусів, що курсують на маршрутах - низькопідлогові та обладнані пандусами. Також, в залежності від загального випуску, від чверті до третини трамваїв - також зручні для таких пасажирів, маються на увазі низькопідлогові вагони та вагони з низькопідлоговою середньою частиною чи секцією. Але через дефіцит електроенергії більша частина багатосекційних низькопідлогових трамваїв вимушено простоює у депо.

Ситуація ж з автобусами набагато складніше. З понад 530 автобусів, що працюють на маршрутах, лише кілька десятків є пристосованими для пасажирів на візках. Міська військова адміністрація заявляє, що таких автобусів на маршрутах зараз є 51 одиниці. Але зручних низькопідлогових автобусів великого класу серед них - всього біля 10 одиниць. Інші, у кращому випадку - автобуси малої місткості з низькопідлоговим заднім майданчиком, у гіршому - такі ж малі автобуси, але з високою підлогою та підйомником. Дещо змінюють загальну картину безкоштовні соціальні автобусні маршрути, на яких експлуатується зараз біля двох десятків великих низькопідлогових автобусів.

Лише на деяких зупинках трамваїв інфраструктура дозволяє заїхати у низькопідлоговий вагон без проблем. Це одна оновлена за "віденським" типом зупинка на вулиці Преображенській та ще декілька, оснащених підвищеними посадковими платформами, які знаходяться приблизно на рівні першої сходинки чи низької підлоги трамваю. Наразі лише на одному маршруті електротранспорту - трамвайному №20 немає вагонів з низькою підлогою, що обумовлено незадовільною інфрастуктурою цього маршруту, що проходить по заболоченій місцевості і має невеликий пасажиропотік.

У випадку ж посадки у трамвай, лінія якого прокладена на суміщеному полотні з проїжджою частиною, пасажиру доводиться спочатку спуститися з тротуару, а потім ще раз піднятися у трамвай. Те ж саме стосується і більшості випадків посадки пасажирів у тролейбуси та автобуси. Але за умови відсутності паркування автомобілів поруч з зупинками громадського транспорту та дотримання певних нормативів водіями, низькопідлогові автобуси і тролейбуси можуть під'їжджати впритул до тротуару - і зробити, таким чином, посадку маломобільних пасажирів більш зручною.

При цьому на тих зупинках, де останніми роками проводилися ремонтні роботи, комунальні служби уклали тактильну плитку, яка показує напрямок для пасажирів, які не бачать. У рухомому складі електротранспорту змонтована система зовнішнього сповіщення, яка дає можливість пасажирам з вадами зору почути ще на зупинці, куди саме і за яким маршрутом прямує трамвай чи тролейбус. У салонах електротранспорту також працюють аудіоінформатори. Більшість трамваїв і тролейбусів також оснащені електронними табло з вказівниками маршрутів та навіть наступних зупинок - але ці табло у багатьох випадках не працюють або показують некоректну інформацію.

Інші індикатори та загальна позиція Одеси у рейтингу

Загальний рейтинг міст формувався шляхом додавання результатів за всіма визначеними показниками безбар'єрності. За підсумками дослідження загальний індекс Одеси склав 6,70. Абсолютним лідером рейтингу став Львів із показником 19,22, а замикає список Херсон з індексом 1,46.

Оцінюючи залученість осіб з інвалідністю до прийняття рішень, Одеса показала результати вище середнього:

• За кількістю проведених засідань Місцевих рад безбар'єрності місто отримало індекс 1,28.

• За кількістю амбасадорів безбар'єрності у громаді індекс Одеси склав 1,13.

Водночас інфраструктурні та інформаційні показники міста потребують покращення, оскільки їхні індекси є нижчими за одиницю:

• Безбар'єрність будівель і просторів оцінена в 0,83.

• Доступність інформації про безбар'єрність об'єктів склала 0,76.

• Готовність визначених безбар'єрних маршрутів отримала індекс 0,73.

Фактично, незважаючи на високі витрати та гучні заяви про безбар'єрність, не дуже високі позиції Одеси у цьому рейтингу демонструють, що міській владі є куди спрямовувати зусилля і у багатьох випадках переходити від слів і засідань до реальних справ.