На росії спустили на воду новий ракетний корвет: його будували 6 років
Попри гучні заяви роспропаганди про «непереможні» носії крилатих ракет типу «Калібр» чи навіть «Циркон», за сукупністю тактико-технічних характеристик ці кораблі є класичними ракетними корветами за міжнародною класифікацією. А масштаби та швидкість їхнього виготовлення викликають відверту іронію.
Особливої уваги заслуговують просто-таки космічні терміни будівництва цього «дива техніки». Маленьке коритце довжиною 67 метрів та скромною водотоннажністю всього у 800 тонн заклали на далекосхідній верфі ще в липні 2020 року. Таким чином, лише для того, щоб просто зіпхнути недобудований корпус у воду, росіянам знадобилося цілих шість років. При цьому корабель досі не готовий до служби: попереду на нього чекає тривалий і непередбачуваний етап добудови біля причальної стінки та заводські випробування, які в російських реаліях можуть розтягнутися ще на роки. Наприклад, спущені на воду 27 вересня 2023 року однотипні «Ржев» та «Удомля» не добудовані ще й досі.
Для порівняння того, як працює сучасне суднобудування у цивілізованому світі, варто поглянути на досвід створення корветів типу «Ada» в Туреччині для Військово-Морських Сил України. Український флагман «Гетьман Іван Мазепа» має водотоннажність майже 3000 тонн — тобто він майже у чотири рази більший за російський «Каракурт» і має незрівнянно складніші західні системи озброєння та радіолокації. Попри такі масштаби, турецька верф RMK Marine упоралася з його будівництвом від моменту першого різання сталі до спуску на воду за півтора року, а другий український корвет «Гетьман Іван Виговський» турецькі майстри спустили на воду взагалі менш ніж за рік після закладки кіля, показавши темпи будівництва «здорової людини», а не «курця».
Поки турецькі суднобудівники стрімко зводять повноцінні бойові кораблі для України, у російському оборонно-промисловому комплексі продовжують роками мучити невеликі катери. Ситуацію для Чорноморського флоту рф ускладнює й те, що українські захисники вже навчилися блискавично «демілітаризувати» ці розпіарені недокораблі. Російський корвет цього ж проєкту «Аскольд» отримав критичні пошкодження від точного удару української ракети SCALP прямо в доку Керчі ще до свого введення у стрій, а вже переданий ворожому флоту «Циклон» безславно пішов на дно після успішного ракетного удару Сил оборони у порту тимчасово окупованого Севастополя. 3 травня 2026 року було зафіксовано ураження корвета проекту 22800 «Одінцово» у порту Приморськ на Балтиці, а 7 травня ще один такий корабель постраждав під час удару по Каспійську.
Попри ці труднощі, проект 22800 залишається серйозною загрозою завдяки своєму ударному потенціалу. Кораблі мають повну водотоннажність близько 800-900 тонн і здатні нести до восьми крилатих ракет «Калібр» або «Онікс». Для захисту від повітряних та морських цілей на них встановлюється 76-мм артилерійська установка АК-176МА, а новіші одиниці, як-от «Буря», оснащені зенітним ракетно-гарматним комплексом «Панцирь-М». Наявність таких систем ППО на борту є спробою окупантів захистити свої малі ракетні кораблі від атак українських дронів та ракет.
Будівництво цих кораблів почалося на росії як вимушений крок через неспроможність їх промисловості будувати кораблі більшого розміру, такія як фрегати, зокрема проекту 11356. Адже росіяни нездатні виготовляти газотурбінні силові установки для таких кораблів, тому вони були змушені перейти на будівництво менших кораблів з дизельними силовими установками, але і це виявилося буквально на межі технологічних можливостей російської промисловості, відрізаний санкціями від сучасних технологій.
