Ви мабуть бачили у мережі відео аварії трамвая у Мілані: вагон на швидкості зійшов з колії та врізався у будинок.
Згодом виявилося, що водію 60 років, стаж роботи 35 років. Колеги кажуть, що найкращого водія й годі шукати, адже він завжди дотримувався інструкцій і навіть не любив їздити швидко. Проте водій-відмінник потрапив у велику аварію. Як це могло статися?
Завдяки тому, що водій залишився живим знаємо ключові подробиці, але на їх основі складно зробити остаточні висновки.
Кермувальник трамвая сказав, що під час руху він відчув біль у нозі і втратив свідомість. Далі трамвай став некерований і на швидкості 50 км/год проїхав стрілку переведену у лівий поворот, зійшов з колії та врізався у будинок.
Водій розповів, що до аварії допомагав пасажиру, у кріслі колісному, заїхати у салон і травмував палець ноги. Чи могло це стати причиною втрати свідомості? Питання - цікаве.
2024 рік - аварія трамвая в Осло (Норвегія). Обставини майже аналогічні - водій втратив свідомість, трамвай на швидкості зійшов з колій на повороті і врізався у будинок.
Знову про Мілан. Трамвай Stadler Tramlink, який зійшов з колії - новий, сучасний, має систему безпеки. Але вона працює за принципом затискання “кнопки пильності”. Якщо водій під час руху її відпустить на кілька секунд, трамвай має зупинитися. Поліція попередньо зясувала, що водій, мабуть, затиснув цю кнопку під час втрати свідомості і нахилив контролер на хід. В Осло у трамвая система безпеки аналогічна і вона не встигла спрацювати - не вистачило часу, точка втрати контролю і точка сходу з колії були надто близько. У цьому аспекті простежується недосконалість системи безпеки, хоча зробити її на 100% ефективною неможливо.
Чому водії втрачають свідомість і взагалі, що можна сказати про дотримання трудової дисципліни?
У Мілані, як не дивно, також існує кадрова проблема.
Лише один епізод з життя транспортної компанії Azienda Trasporti Milanesi: у 2022 році 16 водіїв подали до суду на ATM через систематичне перевищення норм понадпланової роботи. Було встановлено, що водії з 2008 по 2022 роки працювали понад ліміт у 250 годин на рік. Компанію зобов'язали виплатити позивачам суми від 1 700 до 38 000 євро кожному.
Станом на початок 2026 року ATM не вистачало близько 300–500 водіїв (метро, трамвай, автобус, тролейбус). Напередодні Олімпіади аби рух транспорту був стабільним компанія вмовляла водіїв пенсійного віку залишатися працювати надалі і пропонувала бонус 1 тис євро.
Яким чином пов'язані ці факти із аварією? Тут може й не бути прямого зв'язку, але як завжди сукупність факторів відіграє основну роль. Я не повірю, що 60-річний водій з 35 річним стажем не має хронічних (професійних) хвороб. Попри те, що у день аварії він встиг відпрацювати лише 1 годину не відомо скільки часу він відпочивав (враховуючи практику понаднормової роботи водіїв у компанії ATM).
Нещодавні страйки у деяких країнах ЄС вказують на системну проблему у сфері транспорту щодо нормативів праці. Водії кажуть, що графіки роботи перевищують розумні межі. Тому вони висувають вимоги щодо зменшення робочих змін і підвищення зарплати. Чи можуть на це піти транспортні компанії, коли вони відчувають дефіцит кадрів? Теоретично можуть, але на маршрутах буде менше транспорту, що не вписується у політику сталої мобільності населення.
