Як в Україні будували електровози

Після здобуття незалежності у 1991 році Україна зіткнулася з проблемою оновлення тягового рухомого складу, адже більшість електровозів залишалися спадком радянської епохи (майже виключно виробництва заводів росії та Грузії). Було прийнято рішення розвивати власне електровозобудування.

Основними підприємствами, які випускали нові магістральні електровози в часи незалежності, стали завод у Дніпрі та завод у Луганську. Загалом з 1991 року в Україні було побудовано 82 нові магістральні електровози.

Дніпропетровський електровозобудівний завод (ДЕВЗ), м. Дніпро

Це підприємство стало першим в Україні, яке взялося за розробку та серійний випуск електровозів «з нуля». До цього завод серійно виготовляв електровози промислового призначення - різноманітні тягові агрегати і шахтні електровози для гірничовидобувної промисловості, а також невеликими серіями вузькоколійні електровози.

• Модель: ДЕ1

  • Тип: Вантажний двосекційний електровоз постійного струму (3 кВ).

  • Роки випуску: 1995–2008.

  • Кількість: 40 одиниць.

  • Особливості: Створювався як вітчизняна заміна застарілим радянським ВЛ8. Машина мала низку технічних "дитячих хвороб", тому її доопрацювання тривало кілька років. Усі випущені екземпляри працюють/працювали на Донецькій та Придніпровській залізницях. Зараз із 40 виготовлених одиниць залишаються в роботі лише 5.

Фото - Володимир Цокур

• Модель: ДС3 (жартівлива назва «Дуся»)

  • Тип: Універсальний (пасажирський) електровоз змінного струму (25 кВ).

  • Роки випуску: 2002–2008.

  • Кількість: 18 одиниць.

  • Особливості: Цей електровоз був спільним проєктом із німецьким концерном Siemens. ДЕВЗ виготовляв механічну частину та займався загальною збіркою, Смілянський електромеханічний завод робив тягові двигуни, а Siemens постачав найскладніше — силову електроніку та мікропроцесорні системи управління. ДС3 розганяється до 160 км/год і експлуатувався переважно з фірмовими пасажирськими поїздами. Окрім виготовлених 18 одиниць, з яких наразі працюють лише 2, ще 3 локомотиви залишилися недобудованими на заводі.

Холдингова компанія «Луганськтепловоз», м. Луганськ

Завод, який історично спеціалізувався на виробництві магістральних тепловозів, у 2000-х роках також почав випускати магістральні електровози у тісній кооперації з російським Новочеркаським електровозобудівним заводом (НЕВЗ). Фактично це була крупновузлова збірка та адаптація російських машин під вимоги «Укрзалізниці» та дещо зміненим дизайном.

• Модель: 2ЕЛ5

  • Тип: Вантажний магістральний двосекційний електровоз змінного струму.

  • Роки випуску: 2005–2011.

  • Кількість: 18 одиниць.

  • Особливості: Є українським аналогом (локалізованою версією) електровоза 2ЕС5К «Єрмак». Від російського прототипу відрізняється дещо іншою маскою кабіни керування та пультом машиніста. Передавалися для експлуатації на Одеську залізницю.

• Модель: 2ЕЛ4

  • Тип: Вантажний двосекційний електровоз постійного струму.

  • Роки випуску: 2009–2013.

  • Кількість: 6 одиниць.

  • Особливості: Українська копія електровоза 2ЕС4К «Дончак». Робота над виробництвом наступних партій була зупинена через початок війни на Донбасі у 2014 році та подальшу окупацію Луганська. Зараз всі локомотиви не працюють.

Фото - Володимир Цокур

Альтернативні проєкти

Варто також згадати про електровози ВЛ40У. Хоча формально вони не є повністю новими машинами, Запорізький (ЗЕРЗ) та Львівський (ЛЛРЗ) електровозоремонтні заводи з 2004 року створили 48 таких електровозів.

Вони брали старий радянський двосекційний вантажний електровоз ВЛ80т, розділяли його на дві окремі секції, приробляли до кожної по дві нові кабіни і випускали на лінію як два самостійні односекційні пасажирські електровози ВЛ40У. Такі електровози використовуються, переважно, для пасажирського руху. Вони, в залежності від виробника, дещо відрізняються дизайном - створені на ЗЕРЗ мають кабіни, схожі на чеські електровози ЧС7 і ЧС8 та модернізовані ЧС4, а створені на ЛЛРЗ - більш традиційну для радянських локомотивів форму кабіни.

Що стосується Крюківського вагонобудівного заводу (КВБЗ), то він розробляв концепції та креслення власних мультисистемних електровозів, але в металі їх поки що не втілював (завод зосередився на випуску електропоїздів, таких як ЕКр1 «Тарпан», та дизель-поїздів ДПКр). Зокрема, фактично є двосистемним електровозом головний вагон швидкісного електровоїзда ЕКр-1. Відсутність реального виробництва електровозів пояснюється фактичною відсутністю замовлень на електровози від «Укрзалізниці».